Назва каже точно, що робить шифр. Візьміть єврейські літери Алеф, Тав, Бет, Шин — першу, останню, другу та передостанню літери єврейського алфавіту — і ви отримаєте אתבש: Атбаш. Назва — це легенда ключа самого шифру, зчитана з його власної відповідності.
Найстаріші відомі вживання ховаються в єврейській Біблії. Книга пророка Єремії — написана навколо падіння Єрусалиму 586 року до нашої ери — називає Вавилон Шешах, а халдеїв Лев-камай; середньовічні коментатори впізнали, що обидва — звичайні єврейські слова, прогнані крізь Атбаш (בבל bbl → ששך ššk, כשדים kśdym → לבקמי lbqmy). Коментатори на кшталт Раші (1040–1105) та Радака обговорювали ці місця — що робить Атбаш найстарішим задокументованим підстановковим шифром з величезним відривом.
Науковці досі сперечаються про намір: маскування чутливих імен, літературна гра чи писарська загадка — біблійні писарі не лишили мему. Зрозуміло одне: дзеркало алфавіту було частиною єврейської писарської культури за століття до появи європейської криптографії, і воно прожило далі в юдейській містиці поруч із Гематрією, де літери — числа, які можна переставляти.
Узагальнений, Атбаш — просто «переверни алфавітний порядок»: він працює з латиницею, грецькою, кирилицею, з будь-яким упорядкованим алфавітом. Сучасна криптографія зустрічає його здебільшого як навчальний приклад і класику загадкових книжок, а математично — як граничний випадок афінної родини. Шифр від пророків, що й досі служить першим уроком.