Чарльз Вітстон — науковець, шоумен, будівник мостів (вимірювальний мостик носить його ім'я) — винайшов шифр 1854 року. Але названий він на честь друга, лорда Плейфера, вченого-політика, який промоуував його британським властям. Плейфер демонстрував його на вечері перед керівництвом Форин-офісу й Пошти; реакція уславилася зневагою — занадто складно, вирішили чиновники, для їхніх клерків.
Військо, менш перебірливе до клерків, узяло те, що дипломати відмовили. Шифр служив британським силам у Другій англо-бурській війні 1899 року як польовий шифр для тактичних повідомлень, і знову крізь Першу світову. Його чесноти були практичними: жодних таблиць окрім завченої квадрата, жодного обладнання, швидко для молодшего офіцера з олівцем.
Новизною Плейфера був не квадрат — квадрати літер були відомі — а спарювання: шифрування двох літер разом. Ця одна зміна зламала короткий шлях частот літер, що панував з часів Аль-Кінді, і криптоаналізу знадобився новий статистичний інструмент (частоти диграфів), щоб повернути перевагу. Для класичного шифру це довге життя: він захищав польовий трафік якихось шістдесят років.
Ідея шифрування згрупованих одиниць стала конструкторським шаблоном: шифри двох і чотирьох квадратів роздвоюють квадрат за ради більшого змішування, а біфідні шари додають фракціонування. Пряма лінія завершується машинами — роторні системи підставляють цілі алфавіти на льоту, — але інсайт, що контекст змінює значення літери, є вічним дарунком Плейфера.