ROT13 ніхто не вигадував у криптографії — він виріс на ранньому
інтернеті. У 1980-х системі обговорень Usenet потрібен був спосіб
публікувати потенційно образливі жарти й спойлери фільмів та книжок,
не псуючи їх читачам, що гортали: текст має бути присутній, але не
читатися випадково. Фіксований цезарів зсув на 13 був очевидною
відповіддю, а ньюзгрупа net.jokes зробила його конвенцією.
Дві причини, обидві практичні. По-перше, 13 сам собі обернений — та сама процедура ховає і відкриває, тож читачеві вистачало однієї команди (чи одного погляду на надрукований диск) в обидва боки. По-друге, 13 зсуває кожну літеру з її місця: в парному алфавіті тільки пів-оберт спарює кожну літеру з іншою партнеркою, і жодна літера не видає себе, лишаючись на місці.
Крізь 1980-ті й 1990-і ROT13 став частиною нетикету: попередження
про спойлери, підказки до загадок, панчлайни, відповіді на вікторини.
Unix отримав команду rot13; ньюсрідери вбудували її. Фахівці з
безпеки наводять її як канонічний приклад того, що обфускація — не
шифрування, — а загадувальники тримають її канонічною з тієї самої
причини.
Десятиліття по тому колесо крутиться: логи прозорості сертифікатів ховають у ROT13 імена хостів, загадки геокешингу ним користуються, і кожен новий програміст пише власний ROT13 як ранню вправу. Найстаріший ховач панчлайнів в інтернеті — водночас і найдовговічніший.